НІКОЛИ ЗНОВУ 1939 -1945

8-го травня Україна відзначає День пам"яті та примирення і 

9-го травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

В Україні офіційно пам"ятною датою 8 травня стало від 2015 року - тоді президент підписав відповідний указ.

Від 2014-го року 9 травня в Україні більше не називають за радянською звичкою "День перемоги у Великій Вітчизняній війні", натомість – Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій.

Акт про капітуляцію нацистської Німеччини підписали 7 травня у французькому Реймсі. І саме 8-го травня його ратифікували у Берліні. Це сталося о 22 годині 43 хвилині за центрально-європейським часом, у столиці СРСР - Москві - на ту мить було 0 годин 43 хвилини, 9-го травня.

Також згідно із законом про декомунізацію – на масових заходах заборонена тоталітарна символіка – зокрема, георгіївські стрічки та червоні зірки. 

Символом пам"яті є червона квітка маку, а гаслом –"Ніколи знову".

Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. 

Безповоротні втрати України в цій війні 8-10 млн. осіб, які загинули під час бойових дій, через окупаційний терор та голод в тилу, примусовий вивіз. 

Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тисяч сіл.

В ці дні ми сумуємо за тими, хто загинув на полях битв, у фашистських катівнях і концтаборах. Віддаємо данину пам"яті всім загиблим, які віддали свої життя в ім'я Великої перемоги. 

Ми всі живі завдяки відвазі й мужності мільйонів людей, які брали участь у Другій світовій війні.

Сьогодні Україна у стані військової агресії більше, ніж будь-коли від часу завершення Другої світової війни, переоцінює уроки історії, звитяжно виборюючи національний День Перемоги над окупантом. 

Пам’ять про те, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає, є міцною запорукою нинішньої перемоги України.

Немає такої родини, яку б не торкнулася своїм чорним крилом війна.

У моїй родині дід Петро Афанасійович Золотарьов (по материнській лінії), 1915 року народження, був призваний до війська у першому місяці війни 1941 року, пропав безвісті, і про його долю моя мама не знає до цього часу.
Другий дід – Кузьма Антонович Терлюк (по батьківській лінії) – був командиром партизанського загону, що діяв в лісах поблизу рідного села Берестяги Гайворонського району, був поранений в бою з загарбниками, наближав Перемогу разом з побратимами-партизанами своїми діями.
Пізніше його загін приєднався у військове з’єднання 1-ї Української партизанської дивізії під проводом Сидора Ковпака. Після війни дід Кузьма очолював один із радгоспів сусіднього району. Вийшов на пенсію. На жаль вже немає серед нас.
І так у кожній родині!

Ця стела - у рідному місті Гайворон. 

На ній викарбуване ім"я нашого родича по батьковій лінії - Терлюк А.І., якого я на жаль не знала і ніхто з наших найстарших членів родини про нього нічого не може розповісти. 
Кожного року 9 травня, як представники нашої родини, ми приходимо в парк Перемоги і вшановуємо пам"ять людей, які загинули у ті страшні роки, і пам"ять загиблого родича, ім"я та по батькові якого, на жаль,  ми знаємо як А.І.

Дорогі діти! Події жорстокої війни 1039-1945 років з кожним роком віддаляються від нас все далі і далі. 
Розпитайтеся своїх рідних, батьків, бабусь, дідусів, що вони пам"ятають із розповідей своїх батьків про події тих років. 
Вшануйте пам"ять полеглих родичів та усіх, хто так і не повернувся з війни, хто першим прийняв на себе страшний удар, і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані. 
Схилімо голови у глибокій скорботі перед тими, хто утвердив мир 75 років тому. Пом"янімо усіх, хто ціною свого життя не дозволив фашистському агресору тоді, а російському – тепер відродити імперські амбіції на українській землі. 

Пропоную переглянути урок.



Вічна шана і слава героям!

І не забуваємо про сьогоднішні реалії - проведи травневі свята безпечно!